Останнім часом жодна програма розвитку лідерських навичок не проходить без модуля про емпатію. Але чи отримуємо ми, як учасники та оточення тих, хто пройшов навчання, те, що нам здається мало б бути гарним результатом. Чи стає простіше жити та домовлятися?
Керівники, які пробують бути більш емпатійними, іноді кажуть, що така поведінка потроху дає команді привід «користуватися» цим настроєм та відкладати важливі завдання, скаржитися, просити допомоги. І замість більш стійкої та спокійної атмосфери в команди, ми спостерігаємо за тим, як дорослі люди скочуються в позицію дітей та почуваються неспроможними.
По коментарям тих, хто навчався і тих, хто потім «пожинав плоди навчання», іноді ставало гірше. Знання та навички емпатії як інструменту дають змогу сказати «Ну… я зробив все, що міг, навіть намагався зрозуміти суто по-людськи, співчувати та таке інше, але…»
Давайте про це поговоримо. Один з наших гостей буде «за» емпатійну позицію лідера, але які при цьому можуть бути наслідки. Другий наш гість буде «за» дорослу самостійну і професійну позицію, але як це може впливати на відносини з командою.
Стаття на тему “Темні сторони емпатії в бізнесі”
Наші гості:
1 - Тетяна Кіпіані, керівниця з питань розвитку бренду роботодавця НБУ, Ex-HRD Superhumans, HRD Work.ua. екс-керівниця Департаменту з розвитку персоналу та корпоративних комунікацій Vodafone. Тетяна - справжній приклад емпатії, м'якої сили та інклюзивності.
2 - Себастіан Рубай, заступник голови правління «Raiffeisen Bank», екс-заступник голови правління ПУМБ з роздрібного бізнесу, екс-Президент та віцепрезидент «Ренесанс Капітал». Себа - приклад того, як чітка позиція лідера може задовольнити психологічну потребу команди, навіть без зайвих емоцій.
Вартість 450 грн. або будь який донат для ЗСУ. Для членів ЄРМК знижка 50%